Вершини людського інтелекту

Вершини людського інтелекту

Ідея, що людський розум можна виміряти, з’явилася в ХІХ ст. Довгий час існувала ідея, що на Землі є невелика кількість недоумкуватих, стільки ж геніїв, а інтелектуальний рівень решти людства був приблизно однаковим. Останнє твердження стосувалося тільки європейців – африканці та інші «дикуни» автоматично вважалися менш розвиненими. Досягнення «середньої» людини вважалися результатом працьовитості, бажання і, зокрема, релігійності.

Технологічна революція XVIII – XIX ст. змусила вчених замислитися про більш «наукові» теорії інтелекту. Поява генетики, і особливо публікація еволюційної теорії Дарвіна 1859 р., спонукали дослідників придивитися до фізичних і генетичних факторів, які визначають ступінь інтелекту.

Саме з цього напрямку виникла наука, яка виявилася однією з найбільших помилок XIX ст. – френологія. Ідея, що людські характеристики, у тому числі інтелект, можна буквально «виміряти», оцінюючи розмір і форму голови, деякий час була дуже популярною. Пізніше, в результаті численних експериментів, постулати френології були повністю спростовані. Однак, ця теорія зробила внесок у вивчення інтелекту – френологи вважали, що різні частини мозку виконують різні функції. Англійський учений Франсис Голтон був одним з найвідоміших прихильників френології і вважав, що лише генетика впливала на інтелект. Оскільки навчання не впливало на розумові якості людини, Голтон пропонував почати в Британській Імперії євгенічну програму, щоб за допомогою селекції вивести обдарованішу і досконалішу людину. Пізніше ідеї Голтона були взяті на озброєння нацистами. Один з учнів Голтона, Джеймс Котелл, вирішив використовувати більш систематичні способи вимірювання інтелекту на початку XX ст.

Саме він опублікував перші «інтелектуальні іспити», як він їх називав, які використовували об’єктивні критерії. Його тести втратили популярність після того, як було доведено, що результати «інтелектуальних іспитів» не мають жодного відношення до реальних здібностей людини.

В той же час у Франції держава доручила психологові Альфреду Біне розробити тести для визначення розумових здібностей дітей з метою виокремлення «нормальних» і «відсталих». Біне розробив тест, який залишається популярним дотепер, під назвою «Ай-Кью Тест» (IQ (intelligence quotient) – коефіцієнт інтелекту). Тест відрізнявся тим, що він показувати не абсолютний рівень інтелекту, а порівняльний рівень розуму дитини в порівнянні з іншими дітьми її віку. Чим старша дитина, тим меншою мірою вік може вплинути на оцінку. Наприклад, середня оцінка була 100 – якщо п’ятирічний малюк показував рівень інтелекту, еквівалентний рівню, властивому шестирічній дитині, він отримував 120 балів. Але десятирічна дитина, який показував рівень інтелекту 11-річного, отримував тільки 110 балів. Результати тесту розділені на кілька груп. Оцінка вище 140–150 балів означає, що тест пройшов геній, 110–140 балів свідчать про високий рівень інтелекту, 90–110 – середній рівень. 75 балів і нижче говорять про нерозвинені розумові здібності.

Тест швидко перетнув національні кордони і став популярним в США. 1916 р. в’язень, що був засуджений до смертної кари, продемонстрував такий низький рівень IQ, що суд його відправив у санаторій, заявивши що дитячий розум злочинця не дозволяв йому розрізняти погане і хороше. 1917 р. збройні сили США почали використовувати IQ-тести для класифікацій солдатів. Подібний іспит пройшли понад 2 млн. осіб. Незабаром IQ-тести взяли на озброєння університети й приватні компанії, які стали застосовувати їх для перевірки абітурієнтів та потенційних співробітників.

У 1960–1970-і рр. репутація IQ-тестів сильно постраждала. Спершу їх автори були звинувачені в тому, що питання були складені таким чином, аби давати перевагу білим і багатим людям. Пізніше експерименти показали, що існують різні види інтелекту і що неможливо об’єктивно виміряти таке суб’єктивне поняття як людський розум. Крім того з’ясувалося, що результат тесту можна значно поліпшити за допомогою простих тренувань – тобто, результат випробування не відображає реального стану справ. Тому навчальні заклади та приватні фірми перестали користуватися цими тестами. Головною причиною цього стали судові позови, піддані скривдженими випробуваними, що вважали, ніби результат тесту не відображає їхні реальні здібності. Втім, стандартизовані опитувальники не зникли, а IQ-тест залишається популярним – хоча й неформальним – способом виміру інтелекту. Наприклад, популярний міжнародний клуб «Mensa International», що приймає до своїх лав людей, які володіють найбільшим коефіцієнтом інтелекту. На даний момент членами «Mensa» є понад 100 тис. чоловік зі 100 країн світу. У «топ» найінтелектуальніших клубменів входять студенти, вчені, водії вантажівок і пенсіонери. Серед них чимало знаменитостей: наприклад актриса Джина Девіс, художник Скотт Адамс (автор знаменитого коміксу «Ділберта»), письменник, професор Прінстонського Університету Джойс Керол Отс, генерал Норман Шварцкопф, інженер, дизайнер, архітектор Бакмінстер Фуллер, журналістка Мерилін во Саван (вважається, що в неї найвищий IQ в США), письменник-фантаст Айзек Азімов, актриса Джина Девіс, екс-глава компанії «Ford Motor» Дональд Петерсен, чемпіон світу з боксу за версією WBA Боббі Кжіж, винахідник горілки «Skyy Vodka» Моріс Канбар та інші.