Жаданий молюск

Жаданий молюск

 

Довгий і нелегкий, і не завжди приємний шлях прекрасної перлини. Перлина утворюється всередині мушлі молюска в результаті потрапляння туди стороннього предмета (піщинки та ін.) Навколо предмета-«затравки» відбувається відкладення перламутру, що утворює тонкими плівками концентричні шари. Зазвичай перли мають білий колір, іноді кремовий або рожевий; зустрічаються також жовті, зелені, чорні і навіть блакитні перлини. Блакитні перлини дуже рідкісні, мають високу вартість і привабливість через блакитний, свинцево-сірий відтінок.

Японські перли сорту «Akoya» вважаються еталоном якості, оскільки мають неповторний блиск. Найбільш цінуються перли ідеального перламутрово-рожевого кольору. Іноді зустрічаються перлини сріблястого і сріблясто-зеленуватого відтінків, які також високо цінуються.

Перли Південних морів, у свою чергу, мають рясну палітру кольорів: білий, золотистий, рожевий, коричневий, сріблястий, зеленуватий. А блиск більш матовий, оскільки структура перлин більш рихла. І перли Таїті підкорюють своїм дивовижним чорним кольором. Перлини, що зародилися в солоній воді, цінуються більше, ніж прісноводниі перлини, оскільки вони важчі в плані видобутку/вирощуванні і мають значно більш виражений блиск. Сьогодні морські перли посідають малу частку світового перлового ринку: 95% всього виробництва у світі посідають прісноводні.

Найбільш вражаюча якість цих жінок полягає в тому, що вони, як правило, пірнали топлес. Ама в такому вигляді почувалися добре, та це й краще, ніж носити одяг, мокрий від морської води. Жінки були одягнені в нижню білизну і шорти, які вони самі шили. Робота ама була важкою і небезпечною. За американської окупації, для янкі, розквартированих в Японії, другими за популярністю після гейш були ама.

З початку XX століття ведеться не тільки видобуток природноих перлин. Культивування перлів в промислових масштабах (в першу чергу в Японії) зараз найбільш популярне і економічно вигідне. Всередину перлинниці вміщаються намистинки із пресованих мушель, після чого молюски повертаються у воду. Через певний час намистини, покриті шарами перламутру, витягуються з молюсків.

Так, «Перли завжди праві», як казала велика Коко Шанель, що надавала перевагу перлам перед всіма іншими прикрасами.

Латиною перлина звучить pernula – «морська мушля» – як «маргарита», і спочатку цим словом римляни називали щось улюблене. Кращі перлини в Римі іменували «уніо», що означає «щось унікальне».

Перли любили багаті правителі. З історії відомо, що дружина імператора Калігули носила виключно дороге намисто з перлів, а сам Калігула після посвячення улюбленого коня в ранг консула, прикрасив його намистом з перлів. Імператор Аврелій прикрасив перлами діадему, яка, ставши короною, обтяжилася цілим рядом підвісок, що спускалися над вухами і були унизані перлами й дорогоцінними каменями.

У короні шахиншаха Ірану дому Пехлеві налічується 369 перлин. Любили перли і західноєвропейські монархи, Марія Медічі на хрещення майбутнього короля – сина Людовіка XIII – надягла сукню, прикрашену трьома тисячами алмазів і тридцятьма тисячами маленьких перлин. На жаль, перли не вічні. Середня тривалість життя перлини 250–500 років. Потім вона втрачає блиск і легко розтирається на порох. 1544 р. була розкрита гробниця дочки римського полководця Флавія Стилихона (360–480 рр. н. е.). У могилі разом із золотом збереглися 53 перлини. Це були тьмяні горошини, що розсипалися на порох від доторку.

В даний час найдорожчою в світі вважається перлина «Ля Режант» – яйцеподібної форми, масою 15,13 грама із зібрання французької корони, яка в 1988 р. на аукціоні Крісті в Женеві була продана за 864 300 доларів США. Інша відома перлина, що складається з дев’яти зрощених у вигляді хреста великих перлин, називається «Великий Південний Хрест». Вона була виявлена у мушлі перлової устриці, виловленої 1886 р. біля узбережжя Західної Австралії. Не менш цікавою є і біла перлина «Пелегріна», що має досконалу сферичну форму. Сферичність її настільки ідеальна, що вона скочувалася з будь-якої площині при найменшому нахилі, за що і отримала назву «Пелегріна», що означає «мандрівниця». Маса перлини становить 111,5 перлового грана. Колись вона належала чернечому братству святого Зосими в Москві.

Найбільшою у світі перлиною вважається «Перлина Аллаха». 1934 р. її витягли з гігантської тридакни масою понад 300 кг, спійманої біля берегів Філіппінських островів у Південно Китайському морі. Усередині тридакни була перлина масою 6,5 кг. Але історія водолаза, який її виявив, трагічна: гігантська тридакна затиснула своїми стулками його руку, і він не зміг виплисти на поверхню.

У давній Русі перли був одним з найпопулярніших прикрас. Ними обробляли не тільки одяг князів, бояр і священиків, церковне начиння, посуд, але й убори простих городян. Починаючи з XI ст., перлами стали прикрашати фрески, ікони, мозаїки і предмети релігійного культу. Прикладом тому може служити хрест, прикрашений дорогоцінним камінням, різнобарвною філігранною емаллю і обрамлений перлами, дарований 1562 р. Іван Грозним Соловецькому монастирю. До речі, мантія і шапка цього царя були всуціль усипані алмазами, рубінами, смарагдами та іншими каменями, в тому числі перлинами завбільшки з горіх.

В Росії видобутком перлів займалися в основному монастирі, а також приватні особи. Але 1712 р. був виданий указ про заборону видобутку перлів приватними особами. Щоправда, очікуваного результату цей закон не приніс, і видобуток знову дозволили, але ввели правило – здавати в скарбницю найбільші і найчистіші перлини. Але через те, що заради кількох перлин виловлювали і знищували сотні молюсків, запас перлинних мушель виснажився, що призвело до майже повного припинення їх промислу до кін. XVIII ст. Особливо багаті перлами в той час були річки Терського берега Кольського півострова, зокрема, річка Муна, що дала багато перлів високої якості.

На Півночі Росії існувала легенда, що перли з’являється тільки в тих річках, куди заходить царська риба – сьомга. Вірили, що перлина зароджується в зябрах сьомги. Сьомга, кілька років плаваючи в морі, носить із собою перлову іскру, а коли повертається в річку, знаходить в теплий сонячний день на дні найкрасивішу розкриту мушлю і дбайливо опускає в неї перлову крапельку, з якої і виростає згодом ніжно-рожева, синяво-чорна, золотиста або темно-сіра перлина. Кращі російські перли називався «скатними», тобто круглими, що скочуються. Про них казали, що вони є не що інше, як сльози радості чи смутку, що скотилися із дзеркала. Це правильні сферичні перли з товстим перламутровим шаром білого і сріблястого кольору, який «на блюдці не стоїть на місці» – чим довше котився, тим вищою була його вартість.

Історія перлин пов’язана з історією людства. Напевно перли – перші з відомих людям дорогоцінних прикрас. За десятки тисячоліть до нашої ери первісна людина в пошуках їжі випадково знайшла на узбережжі щось прекрасне, заховане всередині мушель. Навряд чи вона знала тоді, що знайдена нею перлина підкорить усе людство своєю ніжною красою.