Українська мова 2 клас Тема. Урок розвитку зв’язного мовлення. Подорож до редакції газети

Тема. Урок розвитку зв’язного мовлення. Подорож до редакції газети

Мета: надати можливість поспілкуватися з тими, для кого слова, процес творення, народження слова стало справою життя, змістом існування; дати відчути практичне значення слова у житті людини взагалі та в житті вчителя, актора, письменника, журналіста, екскурсовода, вченого; відчути вагу і цінність слова, його красу і силу; привчати до шанобливого, дбайливого поводження зі словом, людьми слова; дати уявлення про національну сутність мови, мовлення та про загальнолюдські закони існування будь-якої мови у світі. Обладнання: газета (будь-яка міська, за вибором), подарунки та квіти працівникам редакції.

ХІД УРОКУ

Урок проводиться у формі зустрічі з митцями слова, бажано — у редакції однієї з газет чи у театрі, музеї або у школі — в «українській світлиці» можна провести «посиденьки».

Привітання головного редактора газети.

Редактор. А чи знаєте ви нашу газету? Хто з вас її передплачує? Хто у вас вдома читає її? А чи читаєте ви нашу газету? (Учні відповіда-ють, що не лише вдома, а й у школі часто користуються матеріалами газети, люблять відгадувати дитячі кросворди, читати про життя міста.)

Редактор. А що таке «редакція», ви знаєте?

Діти. Так — це місце, де робиться газета.

Редактор. Правильно. У нашому домі народжується газета. І щоб вона була цікавою, над її народженням працює багато людей — дружній колектив. Газета за роки існування подружилася зі своїми читачами. А чи знаєте ви, хто створює вашу улюбленицю? (Діти намагаються від-повісти, а найбільш кмітливі пропонують зазирнути на останню сторінку газети і прочитати, хто саме працює над створенням газети.)

—Молодці, що здогадалися. Що ж, давайте познайомимося з ними. (Редактор дістає ювілейний випуск газети з фотографіями учасників колективу.)

—Це — повний штат газети, бійці літературної ниви. Щоб газету любили і читали, потрібно дуже добре володіти рідним словом. Саме рідним, бо слово рідної мови щонайшвидше розбудить у душі людини заповітні струни. Ви вже, напевно, вивчаєте іноземні мови?

Діти. Так. Ми вчимося у спецшколі й вивчаємо англійську, німецьку, французьку і російську мови.

Редактор. Дуже добре. А думаєте, мислите, мрієте ви якою мовою?

Діти. Рідною — українською.

Редактор. А ви не замислювалися чому? (Діти намагаються відповісти, редактор узагальнює їхню відповідь.)

—Отож бо й воно! Людина так створена, що своє, потаємне висловлює найближчою і найзрозумілішою мовою. Так їй звичніше, краще, приєніше, зручніше. Ось чому наша газета виходить українською мовою — щоб достукатися до кожного серця, щоб висвітлити найпотаємніші думки і почуття наших співвітчизників, читачів газети. За це вони нас люблять і шанують і в нелегкий час разом із нами. 

Слово газетяра, журналіста поєднує людей, допомагає їм пережити горе і поділитися радощами. Газета стала їм другом, співрозмовником, а іноді — опорою, допомогою. А ще мова кожного народу відображає його характер, традиції, обряди, сутність життя.

А якою мовою цікавіше читати?

Діти. Звичайно, рідною, бо ми її найкраще знаємо, і пишуть українські автори про нас, нашу землю, про те, що ми любимо, знаємо, без чого не можемо жити. Вони розповідають нам про нас.

Редактор. А як би ви почувалися, якщо опинилися б, наприклад, у Японії, але без перекладача? (Діти висловлюють різні версії, при-пущення, основна думка яких — потрібне знання мови. Для того щоб спілкуватися, пізнати народ, потрібно знати мову. Адже мова — душа народу. Характер, звичаї, традиції народу втілено у його мові.)

Р е д а к т о р. Правильно. І якщо хочеш дізнатися про якийсь народ, вивчай його мову, відкрий його душу для себе.

Спецкор. А у мене був такий випадок. У Канаді ми зайшли до магазину купувати сувеніри. Спілкувалися з продавцем англійською, а поміж собою — рідною. Коли продавець почув українську, то в нього аж сльози на очі навернулися, і він, усміхаючись, попросив: «Люди добрі, дайте ж радість рідною мовою з вами поспілкуватися». В його очах світилося щастя. «Ніби вдома побував,— зітхнув він на прощання.— Тут добре. Але додому хочеться. У Дніпрі скупатися, кулешу в степу поїсти, соловейка послухати, до землі припасти грудьми. Грошей у мене вдосталь, сім’я, робота... Душа болить... »

Редактор. Недарма говорять: «Де народився, там і згодився», «В гостях добре, а вдома краще».

Вам випало щастя у дитячі роки ознайомитися з кількома інозем-ними мовами. Це добре. Як говорив Тарас Шевченко, «і чужому научайтесь...». Але пам’ятайте, що мов на світі багато, та рідна між ними одна — люба і тепла, як батьківська хата, і щира, як материнська сльоза.

Леся Українка добре знала понад 10 іноземних мов, але любила, пле-кала одну, душу виливала — українською.

У мене до вас пропозиція. Ви знаєте, що у місті почала виходити перша міська учнівська газета. Маємо намір вмістити до неї нарис про мову. Допоможете? Напишіть нам свої твори, замітки, роздуми про мову, слово, а ми з колегами відредагуємо їх і надрукуємо. Це буде ваша творча прем’єра. А взагалі нам би хотілося, що ви стали постійними кореспондентами газети. Ця газета в газеті вже знайшла серед учнів багато своїх прихильників. (Діти погоджуються.)

Р е д а к т о р. А коли так, то у вас, напевно, виникло до нас немало питань. Прошу, запитуйте, ми залюбки відповімо. (Діти ставлять запитання й отримують на них відповіді. Наприкінці зустрічі учні дякують господарям і вручають їм подарунки. Можна запроситиредак- ційну колегію газети на свято знавців мови до школи. Інформацію про нього буде вміщено у газеті.)