Оповідання В. О. Сухомлинського "БАЙДУЖИЙ ПЕНЬОК"

БАЙДУЖИЙ ПЕНЬОК

Стоїть у лісі старий-престарий Пеньок. Мохом обріс, гріється на сонечку. Поселився під Пеньком Їжак. Клопочеться собі в нірці, а Пеньок мружиться, крекче, гріється на сонечку.

— Будемо з тобою дружно жити, добре? — питає раз його Їжак.

— Добре,— відповідає байдужно Пеньок.

Він замружив очі, позіхнув і гріється собі на сонечку.

По другий бік під Пеньком поселилася Гадюка.

— Будемо з тобою дружно жити, добре? — питає раз вона.

— Добре,— відповідає байдужно Пеньок.

Він замружив очі, позіхнув і гріється на сонечку.

Та ось якось Їжак побачив, що поруч із ним живе Гадюка. Напав на неї і в кривавій сутичці переміг. Виповз, ліг на Пеньок. Відпочиває.

— Що це у вас там за шум був? — питає Пеньок.

— Це я Гадюку вбив,— відповідає Їжак.

— Добре,— каже байдужно Пеньок.

Він замружив очі, позіхнув і гріється собі на сонечку.