Оповідання В. Сухомлинського "БО ЦЕ БОЛИТЬ МАРІЇ ПЕТРІВНІ..."

БО ЦЕ БОЛИТЬ МАРІЇ ПЕТРІВНІ...

Це було в останній рік війни. Якось Володю образила однокласниця Ніна. Вона сказала йому під час перерви:

— П’ять латаних суконь.

Ніна натякала на те, що у Володі п’ять сестричок, мама часто недужає, батько загинув на фронті, ні за що купити новеньке. Того в сестричок латані сукні. Володя не міг витерпіти образи. Він не пішов жалітися до Марії Петрівни. Він ударив Ніну, а вона залилася сльозами. Марія Петрівна все чула,

все бачила. Вона зітхнула й сказала:

— Сьогодні, Володю, я прийду до вас додому.

Марія Петрівна веде їхній клас недавно, всього два тижні. До неї була в них сильно строга вчителька Зоя Миколаївна. Коли вона приходила до когось додому, без ремінця не обходилось. Ми засмутилися. На Володю дивилися співчутливо: будеш битий, Володю...

Наступного дня Володя прийшов до школи радісний. Він не раз повторив:

— До нас приходила Марія Петрівна...

Потім він розповів, що Марія Петрівна ні слова не сказала про те, що він дуже вдарив Ніну. Вона принесла його сестричкам іграшки, а найстаршій — платтячко. А коли вже йшла, то дуже тихо сказала Володі:

— А битися не можна...

— Я більше не битимусь,— сказав Володя,— бо це болить Марії Петрівні...