Щоб дитина росла щасливою

Щоб дитина росла щасливою

Коли дитинство закінчується? Як можна визначити, чи було воно щасливим? «Вікіпедія» говорить, що дитинство – це: «Період людського розвитку, коли людина вчиться розуміти навколишній світ. Хоча тимчасові рамки останньої стадії індивідуальні, непостійні в часі і залежать від прийнятої системи вікової періодизації, верхня межа дитинства визначається приблизно як 11–13 років. Протягом дитинства відбувається надзвичайно інтенсивний фізичний і психічний розвиток. Критично важливим періодом розвитку є раннє дитинство. Його порушення, наприклад ізоляція від людського суспільства, здатне призвести до незворотних психічних порушень. Дитинство триває приблизно одну десяту життя людини».

Дитинство умовно поділяють на чотири періоди:

• від народження до одного року – дитинство;

• від року до 3 років – раннє дитинство;

• від 3 до 6–7 років – дошкільний вік;

• з 6–7 до 10 років молодший шкільний вік.

Питання «Як влаштувати для своєї дитини щасливе дитинство?» стояло, стоїть і стоятиме у мільйонів батьків і матерів. Напевно, мрія кожного батька почути з уст своєї дорослої дитини фразу «Звісно, у мене було щасливе дитинство!». І якщо звернутися до народу з таким питанням, то багато хто зізнається, що його спогади про власне дитинство досить смутні, уривчасті, неясні. Адже кожен з нас згадує той період не логічними замальовками, а емоціями, запахами, звуками, відчуттями, картинками, почуттями. А, отже, критерії «щасливого дитинства» точно не визначені.

Якраз в період дитинства в людині закладається рівень довіри до світу, рівень упевненості в собі, вміння бути сенсорним і вміння відкрито виражати свої емоції. Саме з таких дітей виростають не невротики, засмикані соціумом, а психічно здорові особистості. 

Де ж лежить межа між правильним чи неправильним вихованням? Адже батьки повинні знайти баланс між, з одного боку – любов’ю, що приймає все, а з іншого боку – жорсткими вимогами соціального життя, де без емоційних жертв важко обійтися. Батьки, як би не намагалися, не зможуть створити дитині ідеальні умови, оскільки життя вносить свої корективи.

Наприклад, малюкові завжди недостатньо материнської любові, йому завжди мало і навіть плавне привчання дитини до маминих відходів все одно є травмою, що переживається як втрата. Процес має іти дуже поступово. Загалом виходить, що вибирати треба між безумовною та умовною любов’ю. Ні розчинення у своїй дитині і виконання всіх її бажань і хотінь, ні жорстка дисципліна і повчання, як показують численні приклади, не роблять дитину щасливою.

У різних традиціях пропонуються і різні методи виховання.

Наприклад, тибетські ченці дотримуються наступних принципів у вихованні дітей: з дитиною до 5-и років треба поводитися як з царем і забороняти нічого не можна. Це співзвучно принципу, запропонованим японським дитячим психотерапевтом Мацару Ібука. Непокоїтися варто, лише коли йдеться про загрозу життю. Якщо дитина робить щось небезпечне, то треба відвернути її, зобразити перелякане обличчя та видати переляканий вигук. Карати дитину в цей період безглуздо.

У період з 5 до 10 років у Тибеті поводяться з дитиною «як з рабом» (японський варіант – як з дорослим). Слід визначати перед ним завдання і жорстко вимагати їхнього виконання. Карати за невиконання з фізично. Оскільки в цей час активно розвивається інтелект, то дитина повинна навчитися передбачати реакцію людей на її вчинки, вміти викликати позитивне ставлення до себе і уникати негативного ставлення. Французький психотерапевт Франсуаза Дольто, шо все своє життя присвятила захисту прав дітей і підлітків, видала працю «На боці дитини». В цій праці зазначається, що треба розуміти і приймати свого малюка таким, який він є. У дитини свій світ, і він не має співпадати з вашими уявленнями про «щасливе дитинство». Треба пам’ятати, що кожен має свій характер, ритм життя, бажання. І вираз «ми йдемо їсти, ми йдемо в садок (школу, інститут тощо)» походить від незнання, насильно придушуючи індивідуальність маленької людини.

«Ми» було відносно справедливе, коли дитина ще перебував в утробі, та й тоді були випадки, коли майбутній мамі хотілося відпочити, а плід грайливо штовхався ніжкою, запрошуючи до спілкування. А з першої хвилини народження потреби мами і дитини є зовсім різні. Давайте ж будемо поважати божественну цілісність кожного з нас.

Треба пам’ятати, що діти, особливо до 5-и років, живуть категоріями «тут і зараз» – ні минуле, ні майбутнє їх не хвилює. Дорослі ж очікують від дітей якихось неймовірних логічних рішень. Не може їх бути в даний період людського розвитку – прийміть це як факт.

Так само й повільність дитини – якщо вона отримує задоволення від того, що робить, навіть якщо для Вас це «сповільнені» в 100 разів кадри – дайте малюкові розвиватися у своєму власному темпі, прийнявши цей час як «стадію визрівання креативного процесу».

А вигадки? Фантазійні образи і персонажі допомагають дитині формувати свої почуття, вивчати свої емоції і шукати шляхи з непростих вигаданих подій. Вигадані герої несуть для дитини особисту значущість, адже більшість з них засновані на прагненні бути схожим на деякий ідеальний образ дорослого.

Ви знаєте, чому дитина воліє по тисячі разів читати одну й ту ж казку? Таким чином вона задовольняє свою потребу в безпеці, адже події, про які вона почує, вже відомі, передбачувані, і це дає їй відчуття стабільності та цілісності картини внутрішнього і зовнішнього світу. Тісне спілкування з оточуючими дорослими є базовою умовою психічного розвитку дитини. Звичайно ж, особливо важливим воно є в період дитинства, коли закладаються всі основи особистості і виробляються якості індивіда. І треба пам’ятати, що взаємозв’язок і спілкування з батьками тим важливіші, чим менше дитині років.

Розділяти емоції дитини, промовляючи їх, бути в максимально тісному тілесному контакті, помічати і підтримувати малюка в обраному напрямку, навіть якщо він не збігається з вашими бажаннями, бути сенсорним і чуйним щодо дитини – ось про що йде мова, коли ми говоримо про щасливе дитинство.

Мама і, вже за сумісництвом, психолог Юлія Луговська, що присвятила себе темі творчого підходу до навчання, виховання і спілкування з дитиною запропонувала перелік речей, які бажано зробити з дитиною для того, щоб залишити в її душі позитивний емоційний слід і зблизитися з нею, попереджаючи отроцьке «відторгнення». Ось цей список:

1. Пускати сонячні зайчики.

2. Спостерігати, як проростає насіння.

3. Разом скотитися з високою крижаної гори.

4. Принести з морозу і поставити у воду гілку.

5. Вирізати щелепи з апельсинових скорин.

6. Дивитися на зірки.

7. Заштриховувати монетки і листки, заховані під папером.

8. Трясти олівець, аби здавалося, що він став гнучким.

9. Дірявити крижинки під струменем води.

10. Приготувати палений цукор в ложці.

11. Вирізати гірлянди паперових чоловічків.

12. Показувати театр тіней.

13. Пускати «качки» на воді.

14. Малювати мультфільм на полях зошита.

15. Влаштувати житло в коробці від холодильника.

16. Плести вінки.

17. Робити виверження вулкана з лимонної кислоти і соди.

18. Показати фокус з наелектризованими паперовими фігурками.

19. Писати під копірку.

20. Зробити бризкалки з пляшок і влаштувати бій. 

21. Слухати спів птахів.

22. Пускати тріски за течією, рити канали і робити загати.

23. Побудувати курінь.

24. Трясти гілку дерева, коли дитина стоїть під нею і влаштовувати листопад (снігопад, дощик).

25. Спостерігати схід та захід сонця.

26. Милуватися місячною доріжкою.

27. Дивитися на хмари і вигадувати, на що вони схожі.

28. Зробити флюгер і пастку для вітру.

29. Світити в темряві ліхтариком.

30. Робити восьминогів з кульбаб і лялечок з шипшини.

31. Сходити на риболовлю.

32. Залишати відбитки тіла на снігу.

33. Годувати птахів.

34. Робити секретики.

35. Будувати будинок з меблів.

36. Сидіти біля багаття. Смажити хліб на прутику.

37. Запускати повітряного змія.

38. Крутити дитину за руки.

39. Побудувати замок з піску. Закопуватися в пісок. Вирити глибокий колодязь, щоб дістатися до води.

40. Сидіти в темряві, при свічках.

41. Робити чортиків з намиленого волосся.

42. Дути в порожню пляшку.

43. Повторювати одне слово багато разів, щоб воно перетворилося в інше.

44. Видавати переможний крик команчів.

45. Дивуватися своєї гігантської тіні і грати з тінями в наздоганялки.

46. Стрибнути в центр калюжі.

47. Робити записи молоком.

48. Влаштувати бурю в склянці води.

49. Закопати скарб в тарілці з кашею.

50. Спілкуватися знаками.

51. Зробити носики з крилаток клена, ордени з реп’яхів, сережки з черешень.

52. Дмухати на пушинку.

53. Залишити травинку в мурашнику і потім спробувати мурашину кислоту.

54. Їсти заячу капусту, смоктати смолу, злизувати березовий сік і кленовий сироп, жувати травинки.

55. Видавлювати формочками печиво.

56. Нанизувати ягоди на травинку.

57. Грати в циклопів.

58. Співати хором.

59. Полагодити улюблену іграшку.

60. Пускати мильні бульбашки.

61. Наряджати ялинку.

62. Свистіти через стручок акації.

63. Змайструвати ляльковий будиночок.

64. Залізти на дерево.

65. Гратися у привидів.

66. Вигадувати маскарадні костюми і наряджатися.

67. Говорити про мрії.

68. Стукати в саморобний барабан.

69. Випустити в небо повітряну кулю.

70. Організувати дитяче свято.

71. Дивитися на світ через кольорові скельця.

72. Малювати на запотілому склі.

73. Стрибати в купи осіннього листя.

74. Почати обід з десерту.

75. Одягти на дитину свій одяг.

Проробивши хоча б частину цього списку разом зі своїм малюком, ви не тільки зблизитеся з дитиною, а й станете краще розуміти свою власну внутрішню дитину, а отже станете на дорогу «Шлях до себе», що веде з пункту «Щасливе дитинство» в пункт «Психічно здорова людина».