Біографія Івана Франка

 

Іван Франко

(1856—1916)

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 р. в с. Нагуєвичі на Львівщині в родині коваля . Навчався у початковій (1862—1864) та німецькій нормальній (1864—1867) школах , пізніше — у Дрогобицькій гімназії (1867—1875). 1875 року вступив на філософський факультет Львівського університету , який залишив через арешт у червні 1877 р. Пізніше був заарештований ще двічі (1880; 1889). Май же постійно співробітничав з різноманітними періодичними виданнями , на сторінках яких виступав як критик , публіцист, науковець . Наукові інтереси Франка зумовили прац ю над докторсько дисертаціє ю, що була ним захищена 1893 р. у Віденському університеті . Із 1894 р. видавав журнал «Житєі слово », після закриття якого з 1898 р. був членом редакційного комітету «Літературно-наукового вісника ». Взимку 1907—1908 рр . здоров ’я письменника значно погіршилось . Матеріальні нестатки й виснажлива праця призвели до загострення хвороби восени 1915 р. Помер Франко 28 травня 1916 р .; похований у Львові Іван Франко — поет , прозаїк , драматург . Початок його літературної діяльності припадає на часи навчання в гімназії . Першими спробами були поезії , що друкувалися в журналі «Друг » та сформували збірку «Балады і росказы » (1876). Кращі твори другої половини 70-х — 80-х рр . склали поетичну збірку «З вершин і низин » (1887), що засвідчила творче зростання митця . Збірка поєднує поезії на різні теми , перева жно громадянські . Наступна кни жка поезій Франка «Зів ’яле листя » (1896) цілком відповідає авторському визначенн ю ліричної драми . Біографічно зумовлена , вона водночас є мистецьким шедевром і драматичним людським документом . До збірки «Мій Ізмарагд » (1898) увійшли перева жно поезії 1897 р . та частина більш ранніх творів . У них знайшли відобра ження моральні й громадянські пошуки автора , позначені напру женим драматизмом та складно ю динаміко ю емоцій . 1900 року побачила світ поетична збірка Франка «Із днів журби ». Ва жливим етапом його поетичної біографії стала наступна книжка «Semper tiro» (1906). Франкові нале жить авторство ряду творів у жанрі поеми , серед яких на особливу увагу заслуговують «Іван Вишенський » та «Мойсей ». Останній твір стосується складного комплексу національної , громадянської й особистісної проблематики , осмисленого в узагальнено-філософському ключі . Поема перейнята суворим усвідомленням неминучості жертв і складних випробувань на шляху людини й народу до духовного оновлення . Франко — автор більш як ста прозових творів . Природно , що не всі з них однорідні за мистецькими вартостями . Прикметно ю особливіст ю прози письменника є її вира жена тенденційність , що іноді переходить у публіцистичність,схематичну ілюстраці ю політичних ідей , як , приміром , у повісті «Борислав сміється » (1881—1882). Серед драматургічних творів Франка безсумнівним здобутком є п’єса «Украдене щастя » (1893).