Біографія Валер’яна Підмогильного

Валер’ян Підмогильний 

(1901—1937)

Валер’ян Петрович Пiдмогильний народився 2 лютого 1901 р. в с. Чаплi пiд Катеринославом (нинi увiйшло до складу Днiпропетровська ) в селянськiй родинi. 1910 р. Валер’ян пiсля початкової сiльської школи вступив до Катеринославського реального училища, яке закiнчив у червнi 1918 р. Восени того ж року вступив до Катеринославського унiверситету. 1919 р. вiн залишив навчання i працював учителем у Павлоградi та Катеринославi. 1921 р. письменник переїхав до Києва . З 1923 р. В. Підмогильний працював редактором видавництва «Книгоспiлка », пiзнiше редактором журналу «Життя i революцiя», був одним iз засновникiв лiтературної групи «Ланка » (з 1926 р. — МАРС (Майстерня Революцiйного Слова )), до якої входили київськi письменники попутники (тобто письменники , котрi не пропагували у творах комунiстичну iдеологiю, але й не виступали проти ). 1929 р. В. Пiдмогильний переїхав до Харкова, де працював консультантом з iноземної лiтератури в кооперативному видавництвi «Рух». У грудн i 1934 р. письменник був заарештований i засуджений на десять рокiв ув’язнення в концентрацiйному таборi на Соловецьких островах. 3 листопада 1937 р. В. Пiдмогильний був розстрiляний в урочище Сандормох у Карелiї. Першi оповiдання В. Підмогильний почав писати, ще навчаючись в реальному училищ i. 1920 р. вийшла збiрка, яка мала назву «Твори . Том І». 1921 р. друкуються оповiдання «В епiдемiчному барацi», повiсть «Остап Шаптала ». 1922 р. в еміграційному журнал i «Нова Україна», який видавав В. Винниченко, був надрукований цикл оповiдань «Повстанцi» та оповiдання «Іван Босий». 1924 р. вийшла книжка оповiдань «Вiйськовий лiтун », 1925 р. — повiсть «Третя революцiя». Популярнiсть i визнання принiс В. Пiдмогильному роман «Мiсто» (1928), який викликав широку дискусiю. Офiцiйна критика засудила твiр, визнавши його «наскрiзь несучасним», «песимістичним», «класово ворожим», у якому «соцiальнi чинники » підмінені «психологiчними» тощо . 1930 р. на сторiнках журналу «Життя i революцiя» було надруковано роман «Невеличка драма», який також брутально засудили критики. В останн i роки життя письменник змiг видати новелу «З життя будинку», незавершена «Повiсть без назви» була надрукована лише 1988 р. В. Підмогильний багато перекладав, зокрема твори Вольтера , Д. Дiдро, О. де Бальзака, А. Франса, Г. де Мопассана, Г. Флобера та iн. Активно займався письменник і проблемами функцiонування української мови, уклавши разом iз Є. Плужником словник «Фразеологiя дiлової мови», який видавався 1926 та 1927 рр . Прозу В. Підмогильного можна назвати iнтелектуально -психологiчною. Свiтогляд письменника сформований пiд впливом зарубiжної класичної лiтератури ХХ ст . та найяскравiших представникiв західноєвропейської фiлософiї поч . ХХ ст.: З. Фрейда, Ф. Ніцше, А. Шопенгауера . З-помiж попередникiв В. Підмогильного слiд згадати кращих представникiв української оповiдної прози: М. Коцюбинського, В. Винниченка, В. Стефаника. Як i його попередникiв, письменника цiкавила насамперед людина у проявах людського, її внутрiшнiй та емоцiйно-духовний свiт. Найкращий роман В. Підмогильного «Мiсто» написано за моделлю французького реалiстичного роману, передусiм «Милого друга» Гi де Мопассана. Письменник у роман i «Мiсто» вдало поєднує реалiстичну манеру письма з поглибленим психологiзмом, увагою до взаємодiї свiдомостi та пiдсвiдомостi в людськiй поведiнцi, духовного та бiологiчного начал. Самотнiсть та вiдчуженiсть головних персонажiв прози В. Пiдмогильного в неприродному й абсурдному свiтi, поро дженi несвободою людини, яскраво свiдчать про превалювання у фiлософсько-естетичнiй концепцiї письменника екзистенцiальних мотивiв.