Біографія Остапа Вишні

 

Остап Вишня

(1889—1956)

Остап Вишня — видатний український письменник -сатирик і гуморист . Павло Михайлович Губенко (справ жнє ім ’я письменника ) народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва Охтирського району Сумської області в багатодітній родині управителя панського маєтку. 1907 року закінчив Київську військово-фельдшерську школу . З 1917 року навчався в Київському університеті , який через події револ юції 1917 р. та громадянської війни так і не закінчив. Друкуватися почав у Кам ’янці -Подільському, який у 1919–1920 рр . був тимчасовою столицею Української Народної Республіки . З перших публікацій (більшість яких не збереглася ) відомі фейлетони «Демократичні реформи Денікіна » в газеті «Трудова громада » за підписом «П. Грунський » та «Казка (про красногвардєйця )» у сатиричному журналі «Реп’яхи », підписана «П. Михайлович ». У цьому фейлетоні розповідається про те , як не придатний ні до якого діла бовдур , пристає до погромників і бандитів , а коли набирається там «досвіду », то сам Ленін благословляє його до лав червоногвардійців. Після поразки УНР Остап Вишня був заарештований ЧК і спровад жений до Харкова на слідство . Із в’язниці його визволив у квітні 1921 р. В. Еллан -Блакитний і запропонував роботу перекладача в газеті «Вісті ВУЦВК ». З того ж року письменник почав друкуватися в «Селянській правді » під псевдонімом Остап Вишня . У 1920 — 1930-х рр . видав збірки «Діли небесні » (1923), «Вишневі усмішки (сільські )» (1923), «Кому веселе , а кому й сумне » (1924), «Вишневі усмішки кримські » (1925), «Українізуємось» (1926), «Вишневі усмішки кооперативні » (1927), «Вишневі усмішки літературні » (1927), «Вишневі усмішки театральні » (1927), «Вишневі усмішки закордонні » (1930) та інші. 26 грудня 1933 р. Остап Вишня за звинуваченнями в політичному тероризмі був заарештований і засуджений до розстрілу . Вирок було замінено десятирічним ув ’язненням у північних таборах . Відповідно до наказу Головліту УРСР за № 228 від 25 вересня 1938 року, всі твори Остапа Вишні підлягали вилученню з книготорговельної мережі та бібліотек загального користування. У Гадячі на Полтавщині навіть відбувся процес над учителями та учнями за читання творів опального гумориста й сатирика. Після несподіваного звільнення 3 грудня 1943 року Остап Вишня був змушений писати памфлети, спрямовані проти збройної боротьби УПА на Західній Україні («Українсько-німецька націоналістична самостійна дірка », «Самостійний смітник » тощо ). Письменника навіть змусили заперечити факт власного ув ’язнення у творі «Великомученик Остап Вишня ». У повоєнний період виходили книжки «Весна-красна » (1949), «Вишневі усмішки » (1950), «Мудрість колгоспна » (1950), «Отак і пишу » (1954), «Великі ростіть !» (1955). Помер Остап Вишня 28 вересня 1956 у Києві , похований на Байковому кладовищі . Вже після смерті письменника було упорядковано та видано цикл «Мисливські усмішки » (1958) та щоденникові записи «Думи мої , думи мої …». Не всі твори Остапа Вишні є однаковими за своїм художнім рівнем. Йому доводилося віддавати данину часові і використовувати свій талант на розв’язання численних, часом химерних, вигаданих «проблем», як того вимагали партія та радянське керівництво. Проте, незважаючи на певні недоліки, Остап Вишня залишився в літературі своїми найкращими творами , які зав жди викликали щирий , безпосередній сміх. Гумор Остапа Вишні дуже близький до народного анекдоту. У творах часто присутній мудрий оповідач, завжди іронічно-усміхнений, який вживає «соковиту » народну лексику, вдається до лаконічних народних жартів і фразеологізмів, несподіваного поєднання «високого » та «низького » стилів. Дотепні й художньо неповторні діалоги стають одним із основних засобів характеристики й оцінки персонажів. Чималу роль відіграють також пейзаж і художня деталь , створюючи неповторну атмосферу «вишневих » усмішок.