Біографія Максима Рильського

Максим Рильський

(1895—1964)

Максим Тадейович Рильський народився 19 березня 1895 р. в Києві у дворянській родині . Дитинство провів переважно в с. Романівка на Житомирщині . 1908 р. він вступив до приватної Київської гімназії В. Науменка і здобув там глибоку гуманітарну освіту . З 1915 р. М. Рильський навчався в Київському університеті — спочатку на медичному , а потім на історико-філологічному факультеті . Революція та громадянська війна не дали змоги закінчити освіту , і М. Рильський змушений був переїхати на село , де вчителював до осені 1923 р. Після повернення до Києва він ще шість років викладав мову та літературу в середній школі та на робітфаці , доки повніст ю не присвятив себе літературній діяльності . У 1920-і роки М. Рильський нале жав до літературної групи «неокласиків » (М. Зеров , П. Филипович , М. Драй -Хмара , Юрій Клен ), яких об’єднувала не лише любов до своєї батьківщини та української літератури . Ґрунтовна освіта , інтелігентність , наявність мистецького смаку , обізнаність у світовій культурі та відсутність ірраціональної віри у світле майбутнє були причино ю органічного несприйняття невігластва і безкультур ’я представників нового пролетарського мистецтва . «Неокласики » у своїй творчості були схильними до іронії , скептицизму та своєрідного фаталізму , що пород жувалися знанням про відносність явищ життя . У 1930—1932 рр . міняється доля поета : у країні розгорталися масові репресії проти національної інтелігенції , партією був проголошений курс на масову колективізаці ю, що призвело до голоду 1932—1933 рр . Не обминула доба і М. Рильського : з березня до серпня 1931 р. він пробув «під слідством » у в’язниці . Після виходу на свободу поет , щоб засвідчити сво ю лояльність радянській владі , друкує у серпні 1932 р. «Декларацію обов’язків поета й громадянина » та збірку «Знак терезів » (1932). Подальша творчість М. Рильського , який мусив відтепер обслуговувати панівну ідеологію, була позначена певним зниженням рівня художності . Нетривалий період відносної творчої свободи поет пере жив у роки Вітчизняної війни . У повоєнний період М. Рильський зазнав несправедливої критики та ідеологічних гонінь . Нове духовне піднесення він відчув лише після смерті Сталіна , коли з середини 1950-х рр . був послаблений ідеологічний тиск . Цей час поет назвав періодом «третього цвітіння ». Творчість М. Рильського була відзначена Сталінськими (1943; 1950) та Ленінською (1960) літературними преміями СРСР. У 1943 р. М. Рильський був обраний дійсним членом Академії наук УРСР, а у 1958 р. — академіком АН СРСР, очолював Інститут мистецтвознавства , фольклору та етнографії АН УРСР, залишивши критичні та наукові праці з мовознавства , літературознавства і фольклористики . Він також багато перекладав, зокрема з англійської (Шекспір ), білоруської (Я. Купала , Я. Колос та ін .), польської (А. Міцкевич, Ю. Словацький ), російської (О. Пушкін , М. Лермонтов , В. Бр юсов та ін .), французької (Ж.Б. Мольєр , Вольтер , П. Верлен , В. Гюго ) та інших мов. Помер Максим Рильський 24 липня 1964 р., похований на Байковому кладовищі в Києві . До перших літературних спроб М. Рильський вдався ще в дитинстві , а вже у п’ятнадцять років видав свою першу поетичну збірку «На білих островах », яка , попри учнівський характер віршів , була прихильно зустрінута критикою. Подальша літературна творчість засвідчила швидке зростання художньої майстерності поета . 1918 р. вийшла наступна збірка — «Під осінніми зорями », де , як і в попередній , превалювали романтика юнацької мрії , поривання у далекі незнані світи , поетизація кохання , краси і людини. Найвищого творчого розвитку М. Рильський досяг у 1920-х рр ., у так званий неокласичний період . Збірки «Синя далечінь » (1922), «Крізь бур ю й сніг » (1925), «Тринадцята весна » (1926), «Де сходяться дороги » (1929), «Гомін і відгомін » (1929) засвідчили розквіт самобутнього таланту поета, що виявився насамперед у художній довершеності вірша , філігранній обробці кожної строфи , вишуканій досконалості образів . У поезіях М. Рильського цього періоду відтворено ідеї культури , краси , мистецтва , пошуки гармонії природи і людської душі. У роки Великої Вітчизняної війни М. Рильський створив такі твори , як «Слово про рідну матір », поеми «Жага» і «Мандрівка в молодість » (останню поетові пізніше довелося кілька разів переробляти, аби уникнути звинувачень у націоналізмі ). Тема патріотизму постала у спогадах про дитинство, зображенні митцем краси пейза жів рідної землі , героїки національної історії , найкращих рис українського народу. Творче відродження М. Рильського припало на період «відлиги » в житті суспільства . Поетичні збірки «Троянди й виноград » (1957), «Далекі небосхили » (1959), «Голосіївська осінь » (1959) синтезували в собі здобутки попередніх етапів . Провідними для поета стали філософські роздуми про вічні цінності буття : працю, красу , добро і гуманізм .